Професія арбітражного керуючого має давню історію. Ще на початку 19 століття були розроблені процедури банкрутства, що застосовувалися антикризовими фахівцями у відношенні боржників. Сьогодні арбітражний керуючий – ключова фігура практично на всіх етапах і стадіях процедури банкрутства. Саме від його професіоналізму та кваліфікації залежить, в кінцевому рахунку, доля підприємства.

Термін «арбітражний керуючий» вперше з'явився в 1992 році в законі «Про банкрутство підприємств». Але важливою ключовою фігурою цей учасник процедури банкрутства став тільки з введенням закону «Про банкрутство» у 1998 році.

У той час в Росії панував найтяжку економічну кризу, який і зумовив затребуваність у професії арбітражного керуючого і дозволив багатьом проявити себе в новій якості. Банківські працівники, юристи, економісти, переживають важкі часи, змогли увійти в нову сферу діяльності. Але, на жаль, тоді практично не існувало чітких вимог, що пред'являються до власників професії, що призвело до появи величезної кількості некваліфікованих фахівців. Крім того, не було передбачено абсолютно ніякої відповідальності арбітражних керуючих за свої дії.

З плином часу ситуація кардинально змінилася, і вже в 2002 році був чітко змальований ряд професійних вимог, що пред'являються до арбітражних керуючих, чинний донині. В першу чергу, арбітражний керуючий повинен мати вищу освіту, по-друге, володіти дворічним управлінським досвідом, по-третє, отримати атестат, який підтверджує наявність спеціальної освіти за програмою, затвердженою відповідним федеральним відомством і, по-четверте, пройти протягом року стажування в саморегулівної організації та отримати позитивний відгук, а також членство всередині неї.

Саморегулівна організація зобов'язана здійснювати контроль дій кожного зі своїх членів, аж до виключення в разі здійснення арбітражним керуючим неправильних дій.

Крім того, законом були встановлені рамки відповідальності арбітражних керуючих: з'явився інститут дискваліфікації, механізм страхування матеріальної відповідальності за заподіяну шкоду.

Крім цього, кожен арбітражний керуючий, крім наявності страхових полісів, зобов'язаний вносити не менше п'ятдесяти тисяч рублів в компенсаційний фонд тієї саморегулівної організації, членом якої він є. Кошти цього фонду також використовується на відшкодування збитків у разі нанесення арбітражним керуючим у процесі своєї професійної діяльності збитку.

Законом «Про банкрутство» встановлено, що призначити арбітражного керуючого може тільки арбітражний суд. Крім того, обов'язковою умовою є реєстрація фізичної особи, яка бажає бути арбітражним керуючим в якості індивідуального підприємця.

Слід зазначити, що функціонування арбітражного керуючого в якості індивідуального підприємця має свої особливості. З одного боку арбітражний керуючий бере участь в процесі банкрутства від свого імені в інтересах кредиторів або боржника. З іншого боку на різних стадіях процедури банкрутства на арбітражного керуючого покладаються функції керівника боржника. У підсумку арбітражний керуючий відіграє роль її виконавчого органу.

Істотними відмінностями від інших індивідуальних підприємців є, по-перше, відсутність свободи дій, обмеженої законом і рішеннями комітету кредиторів, по-друге, той факт, що початок здійснення діяльності залежить від рішення арбітражного суду, а не обумовлено моментом державної реєстрації.

Діяльність арбітражного керуючого є оплачуваною. Джерелом винагороди служить майно боржника. У разі, якщо такого майна недостатньо, оплата може здійснюватися за рахунок кредитора. В обох випадках розмір винагороди жодним чином не залежить від успішності діяльності управителя, а затверджується арбітражним судом. Слід зазначити, що оподаткування доходів арбітражного керуючого нічим не відрізняється від порядку оподаткування інших індивідуальних підприємців.

На сьогоднішній день існує три різновиди антикризових фахівців, які функціонують на різних стадіях процедури банкрутства – це тимчасовий керуючий, зовнішній керуючий і конкурсний керуючий.

Тимчасовий керуючий здійснює свою діяльність на етапі спостереження. У його завдання входить аналіз фінансового стану боржника і визначення можливості відновлення платоспроможності або її відсутності. На основі своїх висновків тимчасовий керуючий рекомендує зборам кредиторів одне з таких рішень: укладення мирової угоди у разі наявності можливості погашення боргів поетапними платежами, здійснення фінансового оздоровлення або зовнішнього керування, якщо платоспроможність боржника ще підлягає відновленню, або відкриття конкурсного виробництва.

Свої обов'язки тимчасовий керуючий виконує до призначення зовнішнього чи конкурсного керуючого. Причому виконавцем їх функцій він може стати сам. На етапі зовнішнього управління місце керівника боржника фактично займає зовнішній керуючий, в функції якого входить розробка плану зовнішнього управління, що передбачає відновлення в певний термін платоспроможності підприємства і його реалізація.

У разі погашення вимог кредиторів або укладення мирової угоди зовнішній керуючий виконує свої функції аж до призначення на підприємстві нового керівника. В іншому випадку – випадку відкриття конкурсного виробництва його змінює конкурсний керуючий, функції якого полягають у пошуку, виявленні та поверненні майна боржника, прийнятті низки заходів спрямованих на забезпечення його збереження, складанні реєстру кредиторів та здійсненні з ними розрахунків.

Необхідно відзначити, що банкрутство – складний, конфліктний і болісний процес, в якому арбітражний керуючий перебуває на перетині інтересів. Тому вкрай важливим для арбітражного керуючого крім високого професіоналізму є дотримання інтересів усіх сторін і розрядка напруженої конфліктної ситуації.

Джерело: www.bizidei.ru